крамарь
Крамарь, -ря
м.
1) Купець, торговецъ, лавочникъ. Геть к нечистому, переяславський крамарю!.. Се то, бач, що Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. К. ЧР. 25. Були і крамарі, цехові, чумаки і запорожчики. Стор. МПр. 126.
2) Разнощикъ товара, преимущественно краснаго, коробейникъ. ум. крамарик. Мил. 95. Крамарочок. Крамаре, крамарочку, прочини кватирочку. Мет. 189.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me