кровець

Крове́ць, -вця́

м. Скрытое мѣсто; убѣжище; притонъ. Увірка (= білка) наносит оріхи до дупляка, до крівця. Вх. Уг. 247.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me