кропівник

Кропівни́к, -ка

м. У гуцульскихъ древорубовъ: рабочій, поливающій водой деревянный желобъ, но которому съ горы внизъ спускается дерево. Шух. І. 179.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me