крутель
Крутель, -лю
м. Скрученная изъ соломы веревка. Пошов до святих просити соломи, щоб скрутити крутеля і по йому спуститись (з неба) на землю. Чуб. II. 337.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крутель — див. вир Словник синонімів Вусика