крутнути
Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш
гл.
1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. крутити мотузи. Вить веревки. Вх. Лем. 428.
2) Крутить, вертѣть. В віконце поглядає, чи крутить завірюха. МВ. Лисичка... крутнула хвостиком. Гліб. крутити носом. Быть недовольнымъ. Ном. № 5083.
3) Интриговать.
4) крутити веремія. Дѣлать быстрыя атаки. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13 и 423.
---------------
Крутнути, -ся
см. крутити, -ся.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крутнути — крутну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- крутнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. 1》 Однокр. до крутити 1-3). 2》 Змінити напрям руху чогось; повернути (у 1 знач.). || Повернутися (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- крутнути — КРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод. 1. Однокр. до крути́ти 1–3. Художник крутнув вмикача, і кімнату залило море світла (В. Гжицький); Хлопець крутнув головою, очі злісно блиснули (С. Васильченко); Пліт захитався й пропустив воду. Словник української мови у 20 томах
- крутнути — крутну́ти хвосто́м. Втекти, уникнути небезпеки. Дуже хитра (лисиця), любить красти курей, вміє вчасно крутнути хвостом (З журналу). Фразеологічний словник української мови
- крутнути — КРУТИ́ТИ (надавати чомусь обертового руху, рухати по колу), ОБЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., МЛИНКУВА́ТИ розм.; ВИ́ХОРИТИ розм., ВИ́ХРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- крутнути — КРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. 1. Однокр. до крути́ти 1-3. Художник крутнув вмикача, і кімнату залило море світла (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 361); Хлопець крутнув головою, очі злісно блиснули (Вас. Словник української мови в 11 томах