1. Словник української мови Грінченка

крутько

Крутько́, -ка́

м.

1) Вертунъ, постоянно вертящійся, кружащійся человѣкъ. Также: непосѣда? непостоянный? 2) Вихрь. Крутько схопився. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн. Вѣроятно крутько́м называется собственно тотъ злой духъ, который, согласно народному вѣрованію, производить вихрь.

3) Употребляется какъ нарѣчіе: крутька — кружась. Ізнов удвох носяться наздибочки і крутька по панськи. Г. Барв. 341.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутько — крутько́ іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. крутько — Пострибун, вертун, дзиґа, як ім. непосидющий, Р. крутій. Словник синонімів Караванського
  3. крутько — див. вихор; жвавий Словник синонімів Вусика
  4. крутько — -а, розм. 1》 Непосидюча, вертлява, занадто рухлива людина; вертун. 2》 Те саме, що крутій 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. крутько — КРУТЬКО́, а́, ч., розм. 1. Непосидюча, вертлява, занадто рухлива людина; вертун. Кожна дитина має свій особливий характер. Один може годинами сидіти та перегортати сторінки дитячих книг, другий розбирає іграшки, і це приносить йому задоволення... Словник української мови у 20 томах
  6. крутько — НЕПОСИ́ДА розм. (непосидюча людина), НЕПОСИ́ДЬКО розм. рідше; ДЗИ́ГА розм., ВЕРТУ́Н розм., КРУТЬКО́ розм. рідше (швидка в рухах, вертлява людина); ВЕРТУ́ХА розм. (про дівчину, жінку). Був це хлопець жвавий, за що і прозивався в школі "непосидою" (І. Словник синонімів української мови
  7. крутько — Крутько́, -ка́, -ко́ві; -тьки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. крутько — КРУТЬКО́, а, розм. 1. Непосидюча, вертлява, занадто рухлива людина; вертун. 2. Те саме, що круті́й 1. Словник української мови в 11 томах