крученик

Крученик, -ка

гл. Табакъ въ свернутыхъ листьяхъ. Вх. Зн. 30.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крученик — круче́ник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. крученик — КРУЧЕ́НИК див. круче́ники. Словник української мови у 20 томах
  3. крученик — КРУЧЕ́НИК див. круче́ники. Словник української мови в 11 томах