1. Словник української мови Грінченка

кріп

Кріп, кро́пу

м.

1) раст. Укропъ, Anethum graveolens. Лв. 96. Ой кріп та ромен та петрушечка. Чуб. V. 11.

2) = окріп. Вх. Лем. 428.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріп — кріп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кріп — кропу, ч. Однорічна городня рослина родини зонтичних, що її використовують як ароматичну приправу для страв, а також для соління огірків і помідорів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кріп — КРІП, кро́пу, ч. Однорічна городня рослина родини зонтичних, яку використовують як ароматичну приправу для страв, а також для консервування і соління овочів. У казармах подали бурлакам на вечерю куліш з одним кропом без сала (І. Словник української мови у 20 томах
  4. кріп — Однорічна трав'яниста рослина родини зонтичних, овочева культура; в Україні поширений к. запашний; споживають свіжим, як прянощі в кулінарії та при консервуванні, двосім'янка містить к. олію, яку застосовують у харчовій та косметичній промисловості. Універсальний словник-енциклопедія
  5. кріп — Кріп, кро́пу, -пові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кріп — КРІП, кро́пу, ч. Однорічна городня рослина родини зонтичних, що її використовують як ароматичну приправу для страв, а також для соління огірків і помідорів. У казармах подали бурлакам на вечерю куліш з одним кропом без сала (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах