1. Словник української мови Грінченка

кудою

Кудо́ю

нар. Въ какомъ направленіи, какой дорогой. Ми дивимся, кудою до нори ближче та краще бігти. Рудч. Ск. І. 18. Кудою їх обминути? Мет. 61. Кудою мені йти?

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кудою — кудо́ю прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. кудою — присл., розм. 1》 Яким шляхом, якою вулицею тощо. 2》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні додаткові речення. 3》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні означальні речення. 4》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні речення місця (звичайно в поєднанні зі словом тудою в головному реченні). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кудою — КУДО́Ю, присл., розм. 1. Яким шляхом, якою вулицею, стежкою і т. ін. І не то що дорогу в Київ – знала вона навіть кудою в Херсон братись (Марко Вовчок); – Ти ж кудою подасися, Остапе? – Та мені аби на Чорний шлях, а там уже якось воно буде... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. кудою — Кудо́ю, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кудою — КУДО́Ю, присл., розм. 1. Яким шляхом, якою вулицею, стежкою тощо. І не то що дорогу в Київ — знала вона навіть кудою в Херсон братись (Вовчок, І, 1955, 339); — Ти ж кудою подасися, Остапе? — Та мені аби на Чорний шлях, а там уже якось воно буде … (Коцюб. Словник української мови в 11 томах