1. Словник української мови Грінченка

кулаччя

Кулаччя, -чя

с. соб. Кулаки. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. А тут так кулаччам у стіл ріже. Федьк.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кулаччя — кула́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кулаччя — -я, с. Збірн. до кулак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кулаччя — КУЛА́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до кула́к 1. Вже вона його і лаяла, і кулаччям у спину товкмачила, так нічого і не зробила (Г. Квітка-Основ'яненко); Він бачив, як її голова наче пливла побіля других, рвонувся, пробиваючи собі дорогу кулаччям (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. кулаччя — Кула́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кулаччя — КУЛА́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до кула́к 1. Вже вона його і лаяла, і кулаччям у спину товкмачила, так нічого і не зробила (Кв.-Осн., II, 1956, 35); М’язи дихають крізь рукава. Стугонить у кулаччях кров (Вирган, Квіт. береги, 1950, 47). Словник української мови в 11 томах