кутець

Куте́ць, -тця́

м.

1) Пазуха въ сѣти. Браун. 12.

2) Конусообразный глухой конецъ рыболовной сѣти ятіра. Браун. 18.

3) Хлѣвъ. Свині... до кутця заганят. Вх. Лем. 429. см. кут.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me