1. Словник української мови Грінченка

кучити

Кучити, -чу, -чиш

гл. — кому. Надоѣдать кому, причинять непріятности. Вх. Зн. 31. Вх. Лем. 430.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кучити — Ку́чити: — сумувати [26] Словник з творів Івана Франка