1. Словник української мови Грінченка

лапка

Лапка, -ки

ж.

1) ум. отъ ла́па.

2) Подвижной и неподвижный брусокъ въ станкѣ для тесанія. Сумск. у.

3) Поперечная перекладина къ двумъ стойкамъ въ токарнѣ. Сумск. у.

4) Клинообразная дощечка, употребляемая гребенщиками при нарѣзываніи зубьевъ гребней. Вас. 164.

5) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и підніжок. МУЕ. III. 24.

6) Ловушка. Вх. Пч. II. 7.

7) мн. лапки. Родъ узора для вышиванія.

8) мн. Кавычки.

9) мн. котячі лапки. раст.: a) Erigeron acre. Лв. 98. б) Trifolium arvense. Лв. 102.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лапка — Ла́пка: — клітка, мишоловка [5;7] — пастка [24;19] — Ввігнати в лапку: загнати в пастку [19] Словник з творів Івана Франка
  2. лапка — ла́пка іменник жіночого роду кінцівка Орфографічний словник української мови
  3. лапка — див. рука Словник синонімів Вусика
  4. лапка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до лапа 1-4). || Відбитки, сліди живих істот, звичайно дрібних. Гусяча (рідко гусина) лапка — багаторічний бур'ян із жовтими квітками і стеблом, яке стелиться по землі. 2》 звичайно мн. Шкурки, хутро з лап тварини. 3》 зах. Клітка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лапка — ЛА́ПКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ла́па 1–4. Он, під постіллю муркає [кіт] та так гарно простягає лапку до клубочка з ниткою (М. Коцюбинський); Перепелиці підрізали лапку під час косовиці й отаку, поранену, тремтячу від страху й болю, принесли з лугу (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. лапка — ла́пка пастка (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. лапка — ЛА́ПКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ла́па 1-4. Он, під постіллю муркає [кіт] та так гарно простягає лапку до клубочка з ниткою (Коцюб., І, 1955, 439); Літо квітує, лапками бджоли Гречок колишуть білі моря (Мал. Словник української мови в 11 томах