1. Словник української мови Грінченка

лемехуватий

Лемехуватий, -а, -е

Неповоротливый, медлительный, флегматическій. Черк. у. Нволынск. у. Левиц. І. 163. Стала така лемехувата. Г. Барв. 365.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лемехуватий — лемехува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. лемехуватий — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
  3. лемехуватий — -а, -е, розм. Неповороткий, млявий, флегматичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лемехуватий — ЛЕМЕХУВА́ТИЙ, а, е, розм. Неповороткий, млявий, флегматичний. Такий [Петро] палкий та опришкуватий, як той огонь, хоч на взір ніби й лемехуватий (І. Нечуй-Левицький); – Сторожа... наші дівчата... – зволікаючи, сказав лемехуватий монашок і підійшов на один крок ближче до печі (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  5. лемехуватий — ЛЕМЕХУВА́ТИЙ, а, е, розм. Неповороткий, млявий, флегматичний. Такий [Петро] палкий та опришкуватий, як той огонь, хоч на взір ніби й лемехуватий (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах