леміш

Леміш, -ша́

м.

1) Сошникъ, лемехъ (въ плугѣ). Чому ви, хлопці, не орете? — Да, дядьку, свято — Яке свято? — Чересло й леміш ізнято. ЗОЮР. І. 146. Може викую я з його до старого плуга новий леміш і чересло і в тяжкі упруги, може, зорю переліг той. Шевч. 669. Зробив з лемеша швайку. Испортилъ дѣло, гора родила мышь. Ном. № 7613. ум. леме́шик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. леміш — лемі́ш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. леміш — -меша, ч. Частина плуга або іншого землерийного знаряддя, що підрізує шар землі знизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. леміш — ЛЕМІ́Ш, меша́, ч. Частина плуга або іншого землерийного знаряддя, що підрізує шар землі знизу. Він [Бог] буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  4. леміш — Леміш та чересло, то найліпше ремесло. Найпевнійше та найпоплатнійше заняття, це хліборобство. Нині свято, чересло й леміш знято. Докір лінюхові. Хо вживає леміш, у того є куліш. Хто оре й сіє, у того і хліб є. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. леміш — зроби́ти з лемеша́ шва́йку (пшик). Досягти мізерних результатів при великих можливостях, затратах. (Старшина перший:) Ох, старі голови та розумні; химерять-химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко); Зробив з лемеша пшик (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
  6. леміш — Лемі́ш, -меша́, -меше́м; -меші́, -ші́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. леміш — ЛЕМІ́Ш, меша́, ч. Частина плуга або іншого землерийного знаряддя, що підрізує шар землі знизу. Глибоко плуг лемешами впивається в чорную землю, за скибою скиба лягає (Гр., II, 1963, 454); Бульдозери вже підійшли до кургана.. Словник української мови в 11 томах
  8. леміш — див. лемех Архітектура і монументальне мистецтво