1. Словник української мови Грінченка

линовище

Лино́вище, -ща

с.

1) Сброшенная вылинявшей змѣей старая кожа. Як нападе кого лихоманка, то треба повісити на шнурочку на шию гадюче линовище. Кобел. у.

2) Кожура рака, потерянная при линяніи. Мнж. 185.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. линовище — лино́вище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. линовище — -а, с. Скинутий під час линяння верхній покрив деяких живих істот (про шкіру змії, зовнішній панцир рака і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. линовище — ЛИНО́ВИЩЕ, а, с. Скинутий під час линяння верхній покрив деяких живих істот (про шкіру змії, зовнішній панцир рака і т. ін.). На старих очеретинах гойдались покинуті гнізда, по рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. линовище — ЛИНО́ВИЩЕ (скинутий під час линяння верхній покрив деяких живих істот — перев. про шкіру змії, панцир рака); КОЖУ́ШО́К (про шкіру змії або зовнішній покрив комахи, гусені). По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
  5. линовище — ЛИНО́ВИЩЕ, а, с. Скинутий під час линяння верхній покрив деяких живих істот (про шкіру змії, зовнішній панцир рака і т. ін.). На старих очеретинах гойдались покинуті гнізда, по рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір’я й гадючі линовища (Коцюб., І, 1955, 361). Словник української мови в 11 томах