1. Словник української мови Грінченка

лопушиння

Лопушиння, -ня

с. соб. Кусты, листья лопуху. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопушиння — лопуши́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. лопушиння — -я, с., розм. Зарості лопуха; лопухи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лопушиння — ЛОПУШИ́ННЯ, я, с., розм. Зарості лопуха (у 1 знач.). Від дорожнього пилу підіймалася задушлива курява, сірою пеленою осідала на зелені листочки споришу, на широке сіре лопушиння (К. Гриб); Між лопушиння й кульбаби височіла гонорова шляхта будяків (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. лопушиння — ЛОПУ́Х (бур'ян родини складноцвітих із широкими листками), ЛОПУШИ́НА розм., ЛОПУШИ́ННЯ розм. збірн., ЛОПУ́ШШЯ діал., ЛОПУШНЯ́К діал. Утрьох вони повільно пішли стежкою між лопухами й лободою по краю виселку (М. Словник синонімів української мови
  5. лопушиння — Лопуши́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. лопушиння — ЛОПУШИ́ННЯ, я, с., розм. Зарості лопуха; лопухи. — Мене знайшла Маша поблизу в лопушинні (Ю. Янов., II, 1954, 77); З гострих кінців листя дощинки скочувалися на лопушиння (Чорн., Визвол. земля, 1959, 91). Словник української мови в 11 томах