1. Словник української мови Грінченка

любенький

Любий, -а, -е

1) Милый; пріятный; хорошій. Бжола летить на любий цвіт. Ном. № 8732. Розмова моя люба та мила. Ном. № 12934. Любого гостя весною частують медком, а в-осени молочком. Ном. № 11802. Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив. Ном. № 10150.

2) Возлюбленный. Ізійшов голос із небес: Ти єси син мій любий, що я вподобав. Єв. Мр. І. 11. До любої небоги нема далекої дороги. Ном. № 8759.

3) Любовный. У любий місяць уродилась (про дівчину, котру всі кохають). Ном. № 8748. ум. любенький, любесенький. Тіточко наша любенька, не кидай нас. МВ. І. 12. Там така любісінька дитина. Полт.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любенький — любе́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. любенький — див. бажаний; коханий Словник синонімів Вусика
  3. любенький — -а, -е. Пестл. до любий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. любенький — ЛЮБЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до лю́бий. Ви не думайте, любенькі, Що се прості витребеньки! (І. Франко); – Звертайте увагу на інше, любенький: наш прейскурант надає найширші можливості для кожного (М. Словник української мови у 20 томах
  5. любенький — ЛЮБЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до лю́бий. Ви не думайте, любенькі, Що се прості витребеньки! (Фр., XIII, 1954, 249). Словник української мови в 11 томах