люз
Люз, -зу
м.
1) Свободное мѣсто. Желех. люзом. Какъ нарѣчіе: свободно; въ безпорядкѣ; неукрѣпленно. Люзом ходити. Желех. Кінь... на каменистій дорозі пошнипає (обнюхає) каміне, попробує ногою, чи не лежить воно люзом. Шух. І. 79.
2) Смѣна караула? Федьк. III. 165.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me