1. Словник української мови Грінченка

мазничка

Мазниця, -ці

ж. Лагунка (для держанія дегтя). Така біла, як мазниця. Ном. № 2) Презрительное прозвище мужика. Чи ти ж, мазнице, вчився в школі? чи ти ж тямиш далі од свого носа? — А ти, паскудо! Думаєш, як начепив хустку на шию, та почепив гудзя на груди, то вже маєш право глузувати з нас, дражнити нас мазницями! Левиц. Пов. 182.

3) Черная большая барашковая шапка съ суконнымъ дномъ. Подольск. и части Волынск., Люблин. и Сѣдлецк. г. Чуб. VII. 414. ум. мазничка. Нате і мою мазничку на дьоготь. Чуб. І. 264.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мазничка — мазни́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мазничка — -и, ж. Зменш. до мазниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мазничка — МАЗНИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до мазни́ця¹. Замість їхати по нове залізо, кран зупинився, його людина стала мастити.. Ледве було поставлено мазничку, як прогув гудок (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. мазничка — як мазни́ця (мазни́чка). 1. несхв. Хтось брудний, неохайний; що-небудь брудне. Спідниця на ній (жінці) як мазниця і дитина коло неї; простягнуті руки тремтять (З газети). 2. зі сл. чепурне́ньки́й, чи́стий і т. ін., ірон. Фразеологічний словник української мови
  5. мазничка — МАЗНИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до мазни́ця. Не поспішаючи, він наблизився до паровоза, дістав звідти мазничку, підійшов до осі під тендером і заходився поратись коло неї, наливаючи туди мазила (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 60). Словник української мови в 11 томах