1. Словник української мови Грінченка

менинник

Мени́нник, -ка

м.

1) Именинникъ.

2) День ангела. Прийшов менинник багатого; він наззивав повну хату гостей. Грин. І. 179.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. менинник — Мени́нник, літер. імени́нник, -ка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)