метець

Метець, -тця

м. Проворный, мастеръ, мастакъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метець — Мете́ць, звич. мите́ць, -тця́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)