1. Словник української мови Грінченка

миготати

Миготати, миготіти и мигтіти, -чу, -тиш

гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. Левиц. І. 25. В очах миготить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Зірки мигтять собі, блимають. Подольск. г. Аж в очах мигтить. МВ. І. 157. Миготіла в очах дорога горорізьба. К.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. миготати — мигота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. миготати — див. миготіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. миготати — МИГОТА́ТИ див. миготі́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. миготати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  5. миготати — Мигота́ти, -гочу́, -го́чеш, -го́чуть і миг(о)ті́ти, -гочу́, -готи́ш, -готя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. миготати — МИГОТА́ТИ див. миготі́ти. Словник української мови в 11 томах