1. Словник української мови Грінченка

мишка

Ми́шка, -ки

ж.

1) ум. отъ миша.

2) Непроизвольное подергиваніе мускуловъ. В Оришки... забігала по егіду мишка. Мир. ХРВ. 18. Верхню губу мишка тіпала. Мир. ХРВ. 52.

3) = мишокрілик. Вх. Лем. 435.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мишка — ми́шка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мишка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до миша. 2》 діал. Судорога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мишка — МИ́ШКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ми́ша. Ось маленька жовтава лісова мишка вибігла зі своєї норки [нірки] (І. Франко); В сумний куток дивлюся з ліжка, де в срібнім сяйві тиха мишка по здобич вийшла з темноти (В. Сосюра); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. мишка — ми́шка → миш ◊ ми́шки в голові бі́гают 1. про божевільну, дурнувату, несповна розуму людину (ст)|| = мати бзіка 2. про того, хто має неймовірні, божевільні ідеї (Франко) ◊ кожна ми́шка хва́лить свій хво́стик своє – найкраще (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. мишка — СУДО́МА (мимовільне скорочення м'язів усього тіла чи його частин, обличчя від болю, холоду, при деяких захворюваннях і т. ін.), СУ́ДОРОГА (СУ́ДОРГА рідше), КОНВУ́ЛЬСІЯ, КО́РЧІ мн. (перев. усього тіла); ТИК, СІ́ПАВКА розм. Словник синонімів української мови
  6. мишка — Ми́шка, -шки, -шці; ми́шки, -шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мишка — МИ́ШКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ми́ша. Ось маленька жовтава лісова мишка вибігла зі своєї норки [нірки] (Фр., VI, 1951, 149); В сумний куток дивлюся з ліжка, де в срібнім сяйві тиха мишка по здобич вийшла з темноти (Сос., II, 1958, 403); *У порівн. Словник української мови в 11 томах