млинчик
Млинець, -нця́
м.
1) Блинъ. Видно, що Ганна млинці пекла, бо й ворота в тісті. Ном. № 7336. Вона своїм носом чує, як на небі млинці печуть. посл.
2) Родъ вѣтряной мельнички съ двумя крыльями для отпугиванія птицъ. Шух. І. 167. ум. млинчик.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- млинчик — мли́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- млинчик — -а, ч. Зменш. до млинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- млинчик — МЛИ́НЧИК, а, ч. Зменш. до млине́ць. Для млинчиків приготовляють рідке тісто (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- млинчик — МЛИ́НЧИК, а, ч. Зменш, до млине́ць. Для млинчиків приготовляють рідке тісто (Укр. страви, 1957, 266). Словник української мови в 11 томах