молодикувати
Молодикува́ти, -ку́ю, -єш
гл. Жить холостымъ. Грицько, молодикуючи, був собі ввічливий, моторний, жартовливий з усіма. Г. Барв. 463.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- молодикувати — молодикува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- молодикувати — -ую, -уєш, недок. 1》 розм. Жити неодруженим; парубкувати. 2》 Бути помічником, учнем на Запорізькій Січі. || Бути підмайстром у ремісничих цехах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- молодикувати — МОЛОДИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Жити неодруженим; парубкувати. Грицько, молодикуючи, був собі ввічливий, моторний, жартівливий з усіма (Ганна Барвінок). 2. Бути помічником, учнем на Запорізькій Січі. Словник української мови у 20 томах
- молодикувати — ХОЛОСТЯКУВА́ТИ (жити холостяком, не одружуючись; жарт. — жити тимчасово без дружини), ПАРУБКУВА́ТИ, КОЗАКУВА́ТИ розм., МОЛОДИКУВА́ТИ розм., БУРЛАКУВАТИ розм., ПАРУБО́ЧИТИ діал. — Холостякувати ж довго не буду. Приїду додому, зразу женюсь (А. Словник синонімів української мови
- молодикувати — МОЛОДИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. розм. Жити неодруженим; парубкувати. Грицько, молодикуючи, був собі ввічливий, моторний, жартівливий з усіма (Барв., Опов.., 1902, 463). 2. Бути помічником, учнем на Запорізькій Січі. Словник української мови в 11 томах