1. Словник української мови Грінченка

моргуха

Моргу́ха, -хи

ж.

1) Моргунья, часто мигающая глазами.

2) Кокетка, женщина, заигрывающая съ мужчинами. Латин дочку мав чепуруху, проворну, гарну і моргуху. Котл. Ен. IV. 15. Була моргуха та очицями поводила чи на парубків, чи хоть і на нашого братчика та жодному нищечком признавалась, що тілько його одного любить, а зо всяким женихалась. Кв. І. 253.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моргуха — моргу́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. моргуха — див. блискавка; легковажний Словник синонімів Вусика
  3. моргуха — -и, розм. Жін. до моргун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. моргуха — МОРГУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до моргу́н. [Старшина:] Гарна у його [нього] жінка, моргуха тільки велика!.. (М. Кропивницький); Не з таких вона, щоб комусь голову закрутити. Не моргуха, не вертихвістка (В. Речмедін). Словник української мови у 20 томах
  5. моргуха — Моргу́ха, -хи, -сі; -гу́хи, -гу́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. моргуха — МОРГУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до моргун. [Старшина:] Гарна у його жінка, моргуха тільки велика!.. (Кроп., 1,1958, 501); Не з таких вона, щоб комусь голову закрутити. Не моргуха, не вертихвістка (Речм., Твій побратим, 1962, 85). Словник української мови в 11 томах