1. Словник української мови Грінченка

мохунка

Моху́нка, -ки

ж.

1) Листки, въ которыхъ заключено зерно хлѣбнаго растенія. Трудно молотить сю осінь пшеницю: дуже туш, не скоро вибивається зерно, дуже сидить у мохунках, бо недорідна, припалена. Новомоск. у.

2) мн. раст. Physalis Alkekengi L. ЗЮЗО. I. 131.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мохунка — моху́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови