мундер
Мунде́р, мундир, -ру и мунду́р, -ра
м. Мундиръ. ум. мунде́(-и́, -у́)рик, мунде́ (-и́, -у́)рчик, мунду́ронько. Другий в однім мундеричку дріжить увесь. О. 1861. XI. 69.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me