мішаник

Мішаник, -ка

м. Крестьянинъ, дающій вмѣстѣ съ другими, свои овцы на выпасъ на чужомъ пастбищѣ. Вх. Зн. 36. Шух. І. 197.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me