навмана

Навмана, навмани, навманці, навманя

нар. Наобумъ; куда попало, наугадъ. Навмани Лазара співати. Ном. № 1335. От, буде навмана стрибати. Рудч. Ск. І. 64. Навманя росказую. Шевч.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me