нагодити
Нагоди́ти, -джу́, -ди́ш
гл.
1) — кого. Случиться кому быть. Посилався (до дівчини), хотів її взяти, нагодила дідча мати товариша в хаті. Гол. І. 252.
2) безл. Вовремя явиться кому. Воно б і вкрив був, коли Семена швидко нагодило. Н. Вол. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me