1. Словник української мови Грінченка

назначити

Назнача́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. назначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Отмѣчать, отмѣтить, намѣчать, намѣтить; обозначать, обозначить. Шух. І. 182. Піймуть поля, скільки їм назначиш. К. Псал. 236. Бог назначив, то й здохла ялівка. Камен. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назначити — назна́чи́ти 1 дієслово доконаного виду помітити; поставити позначки назна́чити 2 дієслово доконаного виду призначити розм. Орфографічний словник української мови
  2. назначити — I назнач`итидив. назначати I. II назн`ачитидив. назначати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назначити — НАЗНА́ЧИ́ТИ див. назнача́ти¹. НАЗНА́ЧИТИ див. назнача́ти². Словник української мови у 20 томах
  4. назначити — ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. назначити — НАЗНА́ЧИТИ див. назнача́ти². НАЗНАЧИ́ТИ див. назнача́ти¹. Словник української мови в 11 томах