наморжень

Наморжень, -жня

м. Толстая жердь, идущая параллельно съ полозомъ саней, выше его, къ которой прикрѣпляется верхній конецъ копилів. Сумск. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me