наперстник
Напе́рстник, -ка
м.
1) раст.: Digitalis.
2) Маленькая мягкая суконная онучка, которою гуцулы и верховинцы обворачиваютъ при обуваніи пальцы ногъ. Гол. Од. 67.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наперстник — -а, ч. Те саме, що наперстянка. Великий тлумачний словник сучасної мови