напиточок
На́питок, -тка, -тку
м. Напитокъ. То Хмельницький теє зачував, ще луччих напитків подавав. АД. II. 9. Дорогого напитка метає, по два, по три кубки в руки наливає. АД. І. 213. ум. напи́точок.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me