1. Словник української мови Грінченка

настачити

Настача́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. настачити, -чу, -чиш, гл. Припасать, припасти, приготовлять, приготовить, доставлять, доставить вдоволь. Усе то настачили... ніженські міщане. К. ЧР. 258. По десять разів на день їси і хліба тобі не настачиш! Не настачуть мої руки на трьох дітей і на його. Г. Барв. 284. — Чого чорт плаче? — Що панам людей не настаче. Ном. № 1141.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настачити — наста́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. настачити — див. настачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. настачити — НАСТА́ЧИТИ див. настача́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. настачити — НАСТА́ЧИТИ чого (заготувати, запасти в потрібній, достатній кількості); НАСТА́ЧИТИСЯ розм., НАБРА́ТИСЯ розм., НАГОТУВА́ТИСЯ (НАГОТО́ВИТИСЯ) рідше (звичайно в сполуч. з не або в питальних конструкціях риторичного характеру зі сл. хіба, де тощо). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. настачити — НАСТА́ЧИТИ див. настача́ти. Словник української мови в 11 томах