натруюдити

Натруюдити, -джу, -диш

гл. = натроюдити. Нехай би стара, а то й доня: і тій мати натруюдила, чого знала, — довелось Миколі й од Христини терпіти і речі недобрії, і зневагу. О. 1861. VIII. Кузьм. 23.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me