натруюдити
Натруюдити, -джу, -диш
гл. = натроюдити. Нехай би стара, а то й доня: і тій мати натруюдила, чого знала, — довелось Миколі й од Христини терпіти і речі недобрії, і зневагу. О. 1861. VIII. Кузьм. 23.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me