наховати
Нахова́ти, -ва́ю, -єш
гл.
1) Напрятать.
2) Схоронить, похоронить, нахоронить.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наховати — нахова́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- наховати — -аю, -аєш, док., перех. Сховати певну кількість чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наховати — НАХОВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого і без дод. Сховати певну кількість чого-небудь. – А грошей стара собака [про свекра] мало наховала? – скрикнула, визвірившись, Оришка (Панас Мирний); – А ви всі годні і жити, й ногою ступити. А ви і надбали, й наховали! Бач, яку торбу носиш! (Є. Гуцало). Словник української мови у 20 томах
- наховати — НАХОВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Сховати певну кількість чого-небудь. — А грошей стара собака [про свекра] мало наховала? — скрикнула, визвірившись, Оришка (Мирний, III, 1954, 324). Словник української мови в 11 томах