небіжечна

Небі(о)жка, -ки

ж.

1) Бѣдняжка.

2) Покойница. ум. небі(о)жечна, небі(о)жченька. Говорила небіжечка до самої смерти. Ном. № 13061. Десь наша сестра, що з нами жила, либонь вона, небожечка, давно померла. Грин. III. 285.