1. Словник української мови Грінченка

непохибний

Непохибний, -а, -е

Безошибочный, вѣрный. Він правдою непохибною дише. К. ЦН. 193. Непохибну тобі про це дам раду. К. ЦН. 270.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непохибний — Певний, неминучий (реґіоналізм) ...Жде вашого сина непохибна смерть. [ЗБ 246]; Той ясний і непохибний небесний мандрівник, [«Рубач» 19]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. непохибний — непохи́бний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  3. непохибний — див. безпомилковий; правильний Словник синонімів Вусика
  4. непохибний — -а, -е, рідко. Який не робить помилок, не помиляється; безпомилковий, вірний. || Твердий, непохитний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. непохибний — НЕПОХИ́БНИЙ, а, е, рідко. 1. Який не робить помилок, не помиляється; безпомилковий. Сонце, той ясний і непохибний небесний мандрівник, давно вже перестало бути керманичем моєї земної мандрівки (І. Франко); О, молодість! .. Непохибні шляхи твої тепер (П. Словник української мови у 20 томах
  6. непохибний — БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ... Словник синонімів української мови
  7. непохибний — НЕПОХИ́БНИЙ, а, е, рідко. Який не робить помилок, не помиляється; безпомилковий, вірний. Сонце, той ясний і непохибний небесний мандрівник, давно вже перестало бути керманичем моєї земної мандрівки (Фр., II, 1950, 92); О, молодість!.. Словник української мови в 11 томах