1. Словник української мови Грінченка

никнути

Никнути, -кну, -не́ш

гл. одн. в. отъ никати. Завернуть, заглянуть. Їй тепер як тому чоловікові, що у степу заблудився: і туди ткнися — пусто, і туди никни — голо. Мир. Пов. II. 101.

---------------

Никнути, -кну, -неш

гл. Клониться, наклоняться. Никли трави жалощами, гнулось древо з туги. К. Досв. А голова никне набік, никне. Г. Барв. 116. Никнув аж до землі з туги. Г. Барв. 345.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. никнути — ни́кнути 1 дієслово недоконаного виду нахилятися ни́кнути 2 дієслово недоконаного виду зникати діал. Орфографічний словник української мови
  2. никнути — див. зникати Словник синонімів Вусика
  3. никнути — I -ну, -неш, недок. 1》 Нахилятися, нагинатися, припадати до землі. 2》 перен. Втрачати силу, енергію і т. ін. || Ніяковіти. II -ну, -неш, недок., діал. Зникати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. никнути — НИ́КНУТИ¹, ну, неш, недок. 1. Нахилятися, нагинатися, припадати до землі. І легко дишеться, і груди знов охочі Вдихати сум квіток, що никнуть від роси... (М. Рильський); Переспілі трави никли долу, і їх топтали й вилущували ховрахи (С. Словник української мови у 20 томах
  5. никнути — СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. Словник синонімів української мови
  6. никнути — НИ́КНУТИ¹, ну, неш, недок. 1. Нахилятися, нагинатися, припадати до землі. І легко дишеться, і груди знов охочі Вдихати сум квіток, що никнуть від роси… (Рильський, Поеми, 1957, 212); Переспілі трави никли долу, і їх топтали й вилущували ховрахи (Добр. Словник української мови в 11 томах