нурта
Ну́рта, -ти
ж. Пучина, бездна.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нурта — ну́рта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- нурта — <�морська, водна> безодня <�глибінь, стихія>, черево моря, сов. пучина; (чорторий) ВИР. Словник синонімів Караванського
- нурта — див. безодня; вир Словник синонімів Вусика
- нурта — -и, ж. Те саме, що вир 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- нурта — НУ́РТА, и, ж. Те саме, що вир 1. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, – та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (М. Драй-Хмара); * У порівн. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
- нурта — ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше... Словник синонімів української мови
- нурта — НУ́РТА, и, ж. Те саме, що вир 1. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, — та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 15); *У порівн. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (Рильський, Поеми, 1957, 224). Словник української мови в 11 томах