обабіч

Обабіч

нар. По обабіч. Съ обѣихъ сторонъ, съ каждой стороны. На підмурку по краях, саме де гранки сходяться, по обабіч помуровані стовпи — всіх шість пар. Св. Л. 26.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обабіч — підступне обабіч Читаю в газеті: “Хлопчик погрався в пісочку й сів на лавочці обабіч бабусі”. Виходить якась нісенітниця. Адже обабіч означає “з обох боків”. А треба було написати обіч, тобто поруч, біля бабусі. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. обабіч — оба́біч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. обабіч — ОБАБІЧ – ОБІЧ Обабіч, присл. З обох боків, по обидва боки чогось; у знач. прийм. Обабіч стіною стояли молоденькі смерічки (А.Турчинська); Обабіч залізниці зеленіють розкішні сади і баштани (О.Десняк); Обабіч шляху рясно стояли села (А.Кащенко). Літературне слововживання
  4. обабіч — пр., з обох боків, на обидва боки, обіруч, по обидві руки, р. обаполи; ПРИЙ. Р. обік, обіч, збоку. Словник синонімів Караванського
  5. обабіч — див. близько Словник синонімів Вусика
  6. обабіч — 1》 присл. З обох боків; на обидва боки. 2》 у знач. прийм. з род. в. Уживається для вказування на розташування, переміщення і т. ін. кого-, чого-небудь по обидва боки об'єкта. || рідко. Уживається для вказування на розташування кого-, чого-небудь убік від об'єкта; поряд, збоку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. обабіч — ОБА́БІЧ. 1. присл. З обох боків; на обидва боки. Корж припав до кульбаки і гикнув. І ще швидше полетіла обабіч земля (З. Тулуб); Руками намацуємо стежку і по два лягаємо обабіч (І. Багмут); Голда вийшла на вулицю. Словник української мови у 20 томах
  8. обабіч — ОБА́БІЧ присл. (з обох боків), ОБІ́РУЧ рідше, ПОО́БІЧ рідше, ОБА́ПОЛИ рідше. Обабіч шосейної дороги виднілись уже жовті, осінні гаї (з журналу); Дерева обіруч стояли голі (О. Гончар); Пообіч стежечки схилились айстри (Л. Яновська); Розлогий український степ широко розкинувся обаполи (Ю. Смолич). Словник синонімів української мови
  9. обабіч — Оба́біч, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. обабіч — ОБА́БІЧ. 1. присл. З обох боків; на обидва боки. Корж припав до кульбаки і гикнув. І ще швидше полетіла обабіч земля (Тулуб, Людолови, І, 1957, 358); Руками намацуємо стежку і по два лягаємо обабіч (Багмут, Опов., 1959, 66); Голда вийшла на вулицю. Словник української мови в 11 томах