оббірати

Оббіра́ти, -ра́ю, -єш

сов. в. обібрати, обберу, -ре́ш, гл.

1) Обирать, обобрать.

2) Объѣдать, объѣсть, обгладывать, обглодать. Сидить хлопець коло стола, курча оббірає. Чуб. V. 653. Тоді вовці-сірохманці нахождали і орли-чорнокрильці налітали, в головках сідали, біле тіло коло жовтої кости оббірали. АД. І. 118.

3) Избирать, избрать, выбрать. Собі місця не обібрав. Чуб. V. 1014. Ні читати, ні писати, а хотять за короля обібрати. Ном. № 7908. Обібрали одного з себе і послали до його баби. Мнж. 87. Ой дівчино люба, мила... ти ж то мене обібрала і одного в світі покохала. Грин. III. 161.