1. Словник української мови Грінченка

обмарити

Обмари́ти, -рю́, -риш

гл. Произвести галлюцинацію, обмануть, обморочить. Здавалося шкапа, аж ослін! — аже ж обмарило. Це він не приходив, а так мене щось обмарило. Лебед. у. Блукаю в лісі: відкіля не вийду, знову на те ж місце, неначе нечиста сила обмарила мене. Канев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмарити — обма́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обмарити — див. обмарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обмарити — ОБМА́РИТИ див. обма́рювати. Словник української мови в 11 томах
  4. обмарити — ОБМА́РИТИ див. обма́рювати. Словник української мови у 20 томах
  5. обмарити — ВИМРІ́ЮВАТИ (створювати в уяві, думках, мріях), ВИМРІВА́ТИ, ВИМА́РЮВАТИ, ОБМА́РЮВАТИ рідко; ОМРІ́ЮВАТИ (виношувати в думках). — Док.: ви́мріяти, ви́марити, обма́рити, омрі́яти. Її я вимріяв собі в ночах глухих безсонних... (В. Словник синонімів української мови