1. Словник української мови Грінченка

обручити

Обруча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. обручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Обручать, обручить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обручити — обручи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обручити — див. обручати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обручити — ОБРУЧИ́ТИ див. обруча́ти. Словник української мови в 11 томах
  4. обручити — ОБРУЧИ́ТИ див. обруча́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. обручити — ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИ заст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). — Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти. Словник синонімів української мови