обрізочок

Обрізок, -зка

м.

1) Обрѣзокъ. ум. обрізочок. Що й обрізочки, то на квіточки, а окравочки, то на хрестики. Чуб. III. 395.

2) говорити без обрізків. Говорить не стесняясь, съ полной рѣзкостью. Шух. І. 34.