1. Словник української мови Грінченка

обстригти

Обстрига́ти, -га́ю, -єш

сов. в. обстри́гти, -жу́, -же́ш, гл. Остригать, остричь. До прийому лиш привезли, зараз головку обстригли. Чуб. V. 997.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обстригти — обстри́гти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обстригти — див. обстригати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обстригти — ОБСТРИ́ГТИ див. обстрига́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. обстригти — СТРИ́ГТИ (ножицями, машинкою і т. ін. зрізувати або підрізувати — волосся, вовну тощо), ОБСТРИГА́ТИ, ОСТРИГА́ТИ, ПОСТРИГА́ТИ, ЧИКРИ́ЖИТИ фам.; ПІДСТРИГА́ТИ, ПІДРІЗА́ТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. обстригти — ОБСТРИ́ГТИ див. обстрига́ти. Словник української мови в 11 томах