1. Словник української мови Грінченка

озути

Озува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. озу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Надѣвать, надѣть (обувь), обувать, озуть. Ізвечора русу косу чесала, а опівночі черевички озувала. Чуб. III. 219.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озути — озу́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. озути — див. озувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. озути — ОЗУ́ТИ див. озува́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. озути — оЗу́ти (взу́ти, обу́ти і т. ін.) в постоли́ (в ла́пті) кого, заст., зневажл. Довести когось до злиднів, залишити без майна, позбавити багатства; розорити. — Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть.. — Один розкошує, а другий.. Фразеологічний словник української мови
  5. озути — ВЗУВА́ТИ (УЗУВА́ТИ) (надівати на ноги взуття), НАЗУВА́ТИ, ОЗУВА́ТИ розм., НАТЯГА́ТИ розм., НАТЯ́ГУВАТИ розм., ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ) розм., ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ) розм. — Док.: взу́ти (узу́ти), назу́ти, озу́ти розм. натягну́ти (натягти́) розм. Словник синонімів української мови
  6. озути — ОЗУ́ТИ див. озува́ти. Словник української мови в 11 томах